Норвезька мова
Форми/Різновиди норвезької мови
Інші мови в Норвегії
Розмовна норвезька мова

Норвезька мова

Норвезька, поряд зі шведською, данською, ісландською та фарерською мовами, належить до групи північногерманських мов. Вона не використовується за межами Норвегії, за винятком невеликих іммігрантських громад. Норвезька мова особливо схожа на шведську та датську. Загалом, можна зробити висновок, що носії трьох мов легко розуміють один одного, хоча з останнім поколінням ця здатність погіршилася.

Опанувавши датською, шведською або норвезькою мовою, користувач може спілкуватися з приблизно 20 мільйонами людей. Сучасні ісландська та фарерська мова відносно далекі від норвезької та незрозумілі носію норвезької мови.

Bokmål - Nynorsk

Описуючи норвезьку мову, важливо чітко розрізняти письмову та розмовну мови. Писемна мова має два офіційних різновиди, а саме букмол (буквально «книжкова мова») і нюнорск/нинорск (буквально «новонорвезька»).

Загалом, розмовна норвезька мова відноситься до різних діалектів, які широко використовуються. Генезис цієї ситуації відображений в історичних і політичних подіях, які коротко описані нижче.

У розмовній мові немає стандартів

Норвезької стандартної мови не існує. Викладаючи норвезьку для дорослих, вчителі, як правило, адаптують свою розмовну мову до букмолу, яка використовується в підручниках. Ця розмовна форма повністю схожа на діалекти, які використовуються в районі норвезької столиці, Осло, але можуть відрізнятися інтонацією. Таким чином, учні можуть почати говорити іншим діалектом норвезької мови, який відрізняються від діалекту, їхнього місця проживання.

Історія мови

У середні віки Норвегія була незалежним королівством. Розмовною мовою була давньоскандинавська мова, якою також користувалися вікінги, що оселилися в Ісландії та на Фарерських островах, де давньоскандинавська була поширена ширше, ніж на материку, тобто в Скандинавії.

У 1349 році Чорна смерть (чума) вбила майже половину норвезького населення. Мало людей залишалося, які вміти читати і писати, і не було нікого, хто міг би сприяти збереженню писемної норвезької мови в цей час. У 1397 р. Норвегія вступила в союз з Данією, який тривав до 1814 р. Данія була домінуючою стороною, а данська стала основною мовою норвезької еліти. У церквах після Реформації 1536 року данська Біблія використовувалася нарівні з датськими релігійними книгами, а датське духовенство відправляло меси в норвезьких церквах. Правові акти, а також вся література, проза та поезія Норвегії писалися данською мовою, що мало вирішальний вплив на писемність.

На початку 19 століття освічені норвежці писали данською мовою. Міська еліта говорила датською з норвезьким акцентом. Норвезькими діалектами говорило 95% населення. Діалекти розвивалися протягом чотирьох століть правління Данії. Завдяки топографії Норвегії виникли відмінності між діалектами, та закріпилися їх місцеві різновиди.

У 1814 році за Кільським договором Норвегія була передана Данією Швеції. Однак перед виконанням договору було скликано конституційну асамблею і 17 травня 1814 р. Норвегія проголосила свою незалежність. В результаті подальших переговорів було об'явлено, так званий, особистий союз. Швеція і Норвегія стали двома незалежними державами, якими керував шведський король.

FФорми/Різновиди норвезької мови

Норвезька письмова мова

Незабаром, після відновлення незалежності, у Норвегії почали виникати питання щодо мови. Проповідувалиcь націоналістичні та романтичні ідеї та підтримувалась ідея розробки/створення відповідної/власної писемної норвезької мови. Одне з питань полягало в тому, який варіант усної мови буде відображений у письмовій формі. Аргументи базувалися на трьох різних вихідних точках.

1. Зберігайте датську мову.
2. Розробити нову писемну мову на основі норвезьких діалектів.
3. «Норвезькувати» датську.

Перший варіант був відхилений. Два інших почали практикувати/втілювати в життя. Івар Аасен (1813-1896), лінгвіст і поет із сільським корінням, розробив мову під назвою landsmål/ландсмол на основі широкого дослідження сільських діалектів у західній та центральній частинах південної Норвегії. У 1929 році мова була перейменована в Nynorsk/новонорвезьку- «Hову норвезьку», і ця назва використовується донині. Ландсмол став офіційною варіацією мови в 1885 році. Пізніше його сфера розширилася за рахунок включення мовних форм, що зустрічаються в розмовній мові на сході Норвегії. Протягом наступних 50 років мова стала широко прийнятою, але так і не стала мовою більшості.

Кнуд Кнудсен (1812-1895), лінгвіст і директор школи, мав на меті переглянути правопис датської мови, щоб відобразити неофіційну розмовну мову норвезької інтелігенції. У результаті правописної реформи 1907 року з’явилася різновид мови під назвою riksmål/ ріксмол. У 1929 році назва цього мовного варіанта була змінена на bokmål - «книжкова мова». У 20 столітті, після реформи правопису, мовні форми були включені в мову букмол, яку використовували нижчі столичні суспільства та сільські діалекти.

Вибір лексики, в межах як новонорвезької, так і букмоля, був представлений у «головній» та «попутній» формах. Таким чином, користувачу мови була надана можливість вибрати форму, ближчу до власного діалекту/говору. За останні роки обсяг цих можливостей зменшився, але альтернативні форми все ще існують.

Політичною метою було об’єднання новонорвезької та букмолської мов в одну форму, т. зв. самнорск (звичайну норвезьку). Ця ідея була залишена в 1960-х роках, і новонорвезька та букмол розвивалися як два паралельні різновиди норвезької писемної мови.

Зараз букмол є домінуючим у всіх секторах норвезького суспільства: 85–90% населення пише букмолом. Носії цієї мовної форми живуть у всіх регіонах країни. Певною мірою букмол використовується як розмовна мова. Деякі діалекти більше схожі на букмол, ніж інші. Ці діалекти можна знайти в південно-східній частині Норвегії з Осло, як центром.

Свою експансію новонорвезька мова зазнала під час Другої світової війни, коли ним користувалося близько 1/3 населення. Пізніше ця кількість зменшилася, і тепер 10-15% населення користуються новонорвезькою мовою. Мова має міцну приналежність до центральної та західної частин південної Норвегії, де діалектні форми більш-менш слідують за письмовими.

Різниця між новонорвезькою і букмолськимою мовами є соціолінгвістично важливою. Сьогодні букмол «[...] часто асоціюється з культурою та стилем життя міста. У більшості випадків це також мова реклами, поп-музики, моди, розваг та молодіжної культури. Це мова щотижневих і серйозних газет, а також світу комерції та технологій. [...] Новонорвезька мова часто асоціюється з традиційними та національними цінностями або з місцевою культурою. Використання новoнорвезької мови в письмовій формі може сигналізувати про більшу ідентифікацію з місцевими цінностями, ніж з міським стилем, і вказувати на важливість місцевих коренів» (Maagerø and Simonsen 2005). Новонорвезька мова має досить слабкі позиції в техніці, економіці та масовій культурі. З іншого боку, є області, де англійська мова створює великі проблеми для мови букмол.

Учні початкової школи вибирають між букмол і новонорвезькою мовами як основною мовою навчання. У старшій школі вони також вивчають іншу мовну форму.

Розмовна норвезька мова

Діалекти зараз мають значну підтримку в усіх сферах норвезького суспільства, починаючи від невимушених розмов до викладання, мови в ЗМІ та в парламенті. Учні в школі вільно спілкуються своїми місцевими діалектами . Навіть у Законі про освіту зазначено, що вони мають на це право. Вона стверджує, що вчитель «повинен приділяти належну увагу місцевій мові, якою розмовляють учні, і не повинен намагатися перешкодити їм розмовляти своїм діалектом» (Jahr 2007).

«Хоча фактична вимова норвезької мови з одного боку відіграла фундаментальну роль у розвитку обох норм, існування двох конкуруючих письмових норм, з іншого боку, перешкодило утворенню несуперечливої розмовної норми» (Kristoffersen 2000). Іншими словами, стандартної розмовної норвезької не існує. Це відображає Maagerø (2005), яка цитує риторичне запитання: «Чому спосіб розмови міста Осло має бути кращим за будь-який інший діалект?»

Коли студент, який вивчає норвезьку мову, хоче перевірити, як вимовляється слово, він не знайде цієї інформації в жодному із великих словників. Вони надають лише інформацію про орфографію, значення/семантику та граматику. Основний словник букмолу, Bokmålsordboka (Wangensteen 2005), вказуючи на акцент/приклади наголосу, стверджує, що надана інформація показує лише загальний спосіб читання слів на букмолі, і що «редакція не мала наміру ані впливати на користувачів, щоб вони уникали вимов, притаманних їхнім діалектам що є іншими ніж ті, що наведені в словнику букмоля, ані cтверджвати, що їхній варіант вимови гірший». Уважне формулювання цього твердження свідчить про сильну позицію норвезьких діалектів.

Проте це не виключає існування основи для розмовної мови букмол (bokmål). Центрально-східна частина Норвегії вважається центром країни, оскільки тут розташована столиця Осло. Загалом, офіційна розмовна мова середнього класу в містах східної південної Норвегії досить близька до букмолу, і тому її можна назвати неофіційним стандартом норвезької мови. Вона використовується в радіо- та телевізійних випусках новин, під час читання букмолу вголос та для навчання дорослих іноземців.

TОсновою розмовної новонорвезької мови (nynorsk) є сільські діалекти Західної Норвегії. Ці діалекти самі по собі створюють різноманітну картину, і один діалект не можна ототожнювати з усією новонорвезькою мовою. Буде неправильно стверджувати, що люди говорять новонорвезькою, незважаючи на те, що вони пишуть цією мовою. Розмовну новонорвезьку можна почути в програмах новин і в театральних постановках.

Оскільки норвежці мають справу з різними формами/різновидами мови з раннього дитинства, вони зазвичай не мають труднощів з розумінням різних діалектів. У школі учні не вчаться говорити на букмол чи новонорвезькїй мові. Під час читання вголос вони зберігають свій діалект, а вимова букмол або новонорск не обов’язково поважається. Звуки мовлення можна вимовляти так, як вони вимовляються в центрально-східній Норвегії, або як вони вимовляються на діалекті читача.

Дорослі зазвичай говорять на діалекті місця, де вони виросли, хоча, звісно, є люди, які змінили свій дитячий діалект на інший або на букмол. Отже, коли щойно прибувший іноземець (що розмовляє букмолем, вивченим на курсі) звертається до норвежця, то він, швидше за все, отримає відповідь на діалекті. Оскільки фонологія, звороти тощо можуть кардинально відрізнятися від вивчених форм букмолу, дуже ймовірно, що ті, хто вивчає норвезьку як другу мову, не зможуть знайти еквівалент у букмолі, і, таким чином, не зрозуміють, про що йдеться. Причинами можуть бути відмінності у вимові звуків, історичні процеси, відображені в діалекті, різний акцент, різні порушення швидкості мовлення, різний словниковий запас тощо.

Норвезька як друга мова

На курсах норвезької мови для початківців, швидше за все, іноземних студентів/дорослих навчатимуть розмовній мові букмол, іноді навіть у тих областях, де розмовляють новонорвезькою. Оскільки більшість підручників написані букмол- мовою, вчителі, незалежно від їхніх діалектів, адаптують спосіб розмови до букмолу. Проте зазвичай вони зберігають тональність, яка характеризує їх діалект. Таким чином, розмовний букмол прийматиме багато форм. Багато з них відхиляються від близькосхідної норвезької мови. Учні можуть почути багато варіантів мови. Вчителі мови мають можливість переходити з діалекту на букмол, але ця навичка не поширена серед звичайних норвежців. Тому тим, хто вивчає норвезьку мову, потрібен час і деякі зусилля, щоб зрозуміти місцеві різновиди норвезької мови.

Норвезькі діалекти

Існують різні способи класифікації норвезьких діалектів залежно від того, наскільки детально ви хочете їх описати. Загалом можна виділити східну та західну групи. Східну групу можна, у свою чергу, поділити на східнонорвезький і трьондський діалекти (діалекти в регіоні Трьонделаг), а західну — на західні та північні діалекти. Різниця між східними та західними діалектами полягає в різній інтонації. Перші мають тонічний наголос * спадаючий, тобто наголошений склад має спадаючий тон, а другі - висхідний.

Важливі міста у згаданих групах:

Основні групи діалектів можна розділити на підгрупи де досягнуто рівня тонких відмінностей між ними. Навіть незначні відхилення у вимові звуків, форм слів або синтаксису можуть означати відмінності між діалектами, з якими норвежці є досить добре обізнані.

Інші мови в Норвегії

Національні меншини

Близько 20 000 людей у Норвегії розмовляють саамською як рідною мовою. Саамі — фіно-угорська мова. Її присутність в Норвегії така ж тривала, як і норвезької мови. Cаамська мова - разом з норвезькою - є офіційними мовами в кількох районах двох найпівнічніших провінціях.

Групи, які багато років живуть у Норвегії, мають статус національних меншин. До них належать квени, що розмовляють квенською мовою; євреї (їдиш і сучасний іврит), т. зв. лісові фіни (фінську витіснила норвезька), роми (ромська мова) та скандинавські роми (ромська мова). Близько 4000 людей з вадами слуху використовують норвезьку мову жестів.

Іноземні мови

Більшість норвежців у віці 60 років і молодші вивчали англійську мову в школі. Деякі літні норвежці можуть мати проблеми зі спілкуванням з іноземцями англійською, але це не стосується молодих людей. Сьогодні англійська мова є найважливішою іноземною мовою Норвегії в міжнародних контактах, перед німецькою та французькою.

10 відсотків населення Норвегії становлять іммігранти, чия рідна мова не є норвезькою. Зараз у норвезьких початкових школах представлено понад 120 різних мов. Основними, крім шведської та датської, є урду, в’єтнамська, сомалійська, перська та турецька.

Розмовна норвезька мова

Яку форму норвезької ви будете вивчати?

Оскільки єдиного стандарту для розмовної норвезької мови не існує, учні можуть зіткнутися з великими відмінностями між діалектами з точки зору лексики, інтонації та кількості звуків. Крім того, існують дві писемні форми: букмол і новонорвезька.

У цьому курсі ви вивчатимете букмол, який має багато варіацій. Ми вибрали ті, які найближчі до діалектів, на яких розмовляють в Осло.

Різні діалекти мають різні звуки мовлення. Під час цього курсу ми будемо використовувати ресурс звуків, що використовуються в Центрально-Східній Норвегії. Поняття мови Центрально-Східної Норвегії включає діалекти, що зустрічаються в районі Осло. Оскільки вчителі приїжджають з різних куточків Норвегії, їхнє мовлення буде характеризуватися інтонацією, що відповідає місцевості їх походження. Розмовний букмол на основі середньосхідного вокалу та регіональної інтонації зазвичай використовується на початкових курсах для дорослих. Цю форму норвезької мови будемо називати скорочено «розмовний bokmål».

Норвежці зазвичай говорять на одному з діалектів. Деякі з них ближчі до розмовного букмолу, ніж інші. Норвежці зазвичай утримуються від переходу з діалекту букмол, спілкуючись з іноземцями. Тому початківцям носіям норвезької мови може бути важко зрозуміти норвежців, які продовжують розмову на діалекті, не переходячи на букмол.

Олаф Хусбі (Olaf Husby), жовтень 2010 рiк

Норвезька мова
Форми/Різновиди норвезької мови
Інші мови в Норвегії
Розмовна норвезька мова